|
Головна
 Розділи Життя та люди Життя та люди
Останні новини
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Головна
Розділи Життя та люди Життя та люди
Останні новини
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Кажуть, бабак - чи не єдиний абориген українського степу, який ще залишився в дикій природі. Але житиме він лише тоді, коли степовими просторами корови пастимуться.Він дуже сторожкий, той бабак, і голосно свистить на небезпеку! Чи досвищеться? Бо людина так напосіла на степ, що тепер від неї самої залежить, чи збережеться хоч його шматочок, і чи свистітимуть на волі пухнасті як рукавичка, але дикі й гонорові бабаки...
Во вторник 5 июля в выставочном зале Национального союза художников Украины в Сумах (ул. Петропавловская, 47) открылась выставка художника из Ахтырки — Сергея Степанова.
Столиця української кераміки Опішне провела Національний фестиваль гончарства. Але без гончарів. Власне живої кераміки - художників чи народних майстрів - на святі віднайти не вдалося. Були чиновники, продавці сувенірів і етнічних старожитностей, були майстер-класи для дітей і навіть біла кицька на червоній шворці. В одному з наметів показово крутили гончарний круг, звучали піднесені слова про прадавнє народне мистецтво і дуже хотілося, аби ті слова ожили.
Сімдесятирічний Василь Григорович Гузенко тримає в руках старий, притрушений пилом інструмент і називає його єдиним вцілілим свідком трагедії українського кобзарства.
Якщо земля-годувальниця хвора, чи можна розраховувати на власне здоров’я? Відповідь здається очевидною. Але далеко не всі виробники сільськогосподарської продукції замислюються над цим і продовжують активно застосовувати хімічні добрива та отрутохімікати. Ті ж, що навчилися вирощувати зерно без хімії, залишаються поза увагою держави.
- Нещодавно повернувся в місто, відсутній був декілька днів, був на Чемпіонаті України з легкої атлетики, їду по рідній колишній вулиці Леніна, тепер Перемоги, дивлюсь - жахлива картина. Обрізані, голі стовбури каштанів, лип, страшне видовище.
Є думка, що майбутні війни будуть за воду. А в Охтирці їй не раді. Бо наша вода не та, і не там, де їй місце бути. Дощі, які лилися мов з відра цілий місяць, затопили навіть зазвичай сухі погреби на піщаних ґрунтах. Що вже казати про райони схильні до підтоплення! Там люди і в дворах чобіт не знімають.
Побраталися Схід з Північним Сходом. Охтирка підписала угоду про співпрацю з містами Мар'їнка і Красногорівка Донецької області. Подія відбулася 31 травня під час перебування в Охтирці групи дітей з цих міст та представників військово-цивільних адміністрацій.
З Вадимом Косарєвим ми познайомились на Майдані у січні 2014-го року. І це вже в минулому. В реаліях - війна з російським окупантом... називається АТО. Колись це буде історією. Колись... А поки що продовжуємо знайомити вас, шановні читачі, з тими, хто сьогодні на фронті, хто захищає наш спокій, мир і тишу в наших містах.
Все було по плану. Відділ культури організував заходи в краєзнавчому музеї, в бібліотеці, біля пам'ятника Шевченку. Тож, заходжу в міську бібліотеку і відразу поринаю в атмосферу свята. Багато світла, посмішок, піднесеності, квітів, узорів на рушниках, сорочках, серветках. Ведучі Любов Губенок, Валентина Яковенко розповіли про значення вишиванки, історію свята, познайомили з присутніми майстринями. Це - Лідія Радько, Любов Сенченко, Надія Габчак, Лідія Ткаченко, Тамара Назарова, Надія Барановська, Ольга Косарєва, Людмила Сушко. Декому дали можливість сказати декілька слів про своє захоплення, про родинні традиції. На урочисту частину в бібліотеці було виділено 30 хвилин.
